Військовий Роман отримав біонічний протез руки
Роман, який служив у Третьому армійському корпусі та нещодавно звільнився з військової служби, після тяжких поранень і ампутації руки отримав сучасний біонічний протез.
Повномасштабне вторгнення Роман зустрів удома. У перші дні стежив за новинами та бачив, як люди вишиковувалися в черги на заправках. Але довго залишатися осторонь не зміг. Уже 16 березня 2022 року він добровільно прийшов до територіального центру комплектування та заявив про готовність стати до лав ЗСУ.
Однією з головних мотивацій став його брат, який на той момент уже служив і захищав Україну.
«У мене брат воює. Тому я зібрався і пішов. Так у мене розпочалася військова справа», — розповідає Роман.
Він згадує, що важливою особливістю його підрозділу були досвідчені командири, які самі мали бойовий досвід, а також постійна підготовка військових. Навчання не припинялося навіть після повернення з позицій: бійці відпрацьовували теорію та практичні навички, доводячи свої дії до автоматизму.
Перше тяжке поранення Роман отримав у лютому 2024 року під час оборони Авдіївки. Російська міна калібру 82 мм влучила в будівлю, де перебували українські військові. Роман отримав поранення лівої руки, грудної клітки, ноги та шиї.
Згодом військовий зазнав ще одного тяжкого поранення, після якого йому довелося перенести ампутацію руки.
Після лікування розпочався новий етап — протезування та адаптація до життя після травми. За підтримки «Фундації Течія» Роман отримав сучасний біонічний протез, який допомагає йому виконувати повсякденні справи та поступово повертатися до звичного ритму життя.
Одним із важливих елементів відновлення стали заняття, спрямовані на розвиток дрібної та великої моторики. Роман навчався використовувати різні види хвату, брати та утримувати предмети, а також виконувати звичайні побутові рухи. Поступово те, що спочатку вимагало значних зусиль і концентрації, почало ставати звичним.
«Сам протез мені дуже сподобався. Він багато в чому допомагає, я вже активно ним користуюся. Стало простіше, і я не так сильно відчуваю різницю через те, що втратив кінцівку», — зазначає захисник.
Роман планує використовувати біонічний протез для повсякденних і менш навантажених завдань, а для роботи у складних умовах — механічний. Каже, що важливо не очікувати миттєвого результату: адаптація потребує часу, терпіння та постійної практики.
Саме це він радить і іншим захисникам, які лише готуються до протезування.
«Не все буде виходити одразу, буде важко. Треба трохи заспокоїтися і далі працювати, пробувати знову і знову, створювати м’язову пам’ять. З власного досвіду можу сказати: всього можна навчитися», — наголошує Роман.
Його шлях після поранення — це щоденна робота над собою, поступове відновлення навичок і повернення самостійності. А сучасний протез став для Романа одним із інструментів, які допомагають знову впевнено справлятися з повсякденними справами та будувати життя після служби.