Військовий Андрій отримав біонічний протез руки

Український десантник отримав біонічний протез: історія військового Андрія Ніцака.

18-річним студентом Андрій Ніцак зустрів ранок 24 лютого 2022 року вдома. Замість пар — евакуація, тривожні дзвінки, перші блокпости. Уже наступного дня він вирушив до військкомату та став до лав ТРО. Згодом — штурмова рота, розвідка, дрони, евакуації, а потім — 82-а десантно-штурмова бригада і бій під Лучанськом, у якому Андрій втратив праву руку та око.

Але сьогодні він повертається до повсякденного життя з біонічною роборукою, повністю профінансованою нашою фундацією.

«Мене поранили, коли в “Хаммер” влучили два FPV-дрони. Руку відірвало кумулятивом, я вже розумів — буде ампутація. Але ще в дорозі думав: окей, треба буде протез. Я знав хлопців із біонічними руками, тож хотів собі “роборуку”», — згадує Андрій.

Після стабілізації в Харкові, далі були 10 операцій у Львові. Тоді ж він почав шукати допомогу з протезуванням. 

«Чесно, коли дізнався, що це буде спонсорство — мову відняло. Це ж одне з найбільших переживань — як протезуватися, за які кошти, і чи дадуть тобі якісний протез. А тут — усе зробили. І зробили круто», — розповідає боєць.

Сьогодні він не лише користується протезом у повсякденному житті — керує автомобілем, бере участь у військових полігонах, тренується, і навіть жартує: «Скоро буду на “блатному” протезі — айкос тримати зможу, і каву, і з дівчиною під руку пройтись. Це кайф!»

Процес адаптації, за словами Андрія, був швидким, а сучасний протез виконує всі базові функції. Він навіть служить певною “соціалкою”:
«Хлопці вітаються зі мною через протез. Їм весело — і мені теж. Головне, що він працює».
 Попри поранення, Андрій мріє повернутися до війська, а після перемоги — мати власне ранчо й займатися домом, землею і спокійним життям.